Вона – найдорожча людина на землі. У неї найрідніші очі, найласкавіша посмішка, найкрасивіший голос, найтепліші руки… Адже вона – мама.

З незапам’ятних часів в Україні існувала традиція шанувати матір як берегиню своєї родини, домівки й загалом миру на Землі. А в сучасній Україні День матері офіційно встановлений і відзначається з 1999 року в другу неділю травня.

 Це свято зародилося ще в Давній Греції як день поклоніння богині Геї, матері всіх богів. Пізніше, в ХУІІ столітті, звичай відзначати його перейняла Англія. На американський континент ця традиція прийшла на початку ХХ століття, коли  День матері відсвяткували членкині Союзу українок у Канаді. В Україні його вперше відзначили 1929 року  в Галичині. І з 1999 року вже в незалежній Україні продовжили цю традицію.

Любов до матері природна і вічна. Немає письменника, поета, митця, які б не присвятили свої твори найріднішій людині, її життю чи її пам‘яті. 

І сьогодні ми вшановуємо Матір. Її найскладнішу роботу – давати життя синам і донькам, навчати їх найголовнішому вмінню – бути на землі людиною, радіти їхнім радощам, підтримувати їх у труднощах до останнього свого дня. Як писав поет, «навчила дітей, як на світі по совісті жити, зітхнула полегко і тихо пішла за межу»…

Війна жорстоко ламає всі традиції нормального життя. Мати не повинна переживати своїх дітей, але нині багато матерів ховають загиблих від навали ворога синів і доньок. Їм сьогодні найтяжче, найгіркіше. Вшануймо їх особливо, подякуймо за те, що виростили щирих патріоток і патріотів, котрі захищають нас ціною свого життя.

Вклонімося сьогодні нашим матерям, обіймімо живих, словами світлої пам’яті вшануймо тих, які пішли за вічну межу.

З Днем матері, українські мадонни!