1931 народився Віталій Русанівський, український мовознавець, славіст, академік НАНУ. Автор близько 350 праць із проблем сучасної української мови, українського, слов'янського і загального мовознавства, історичної граматики, історії української літературної мови, багатьох досліджень із проблем лексикографії та семантики, методології лінгвістичних досліджень, семасіології, соціолінгвістики, стилістики. У 1978–1993 рр. – академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАНУ. Був головою Українського комітету славістів (1982–2006), членом Міжнародного комітету славістів, керівником наукової ради "Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності". У 1989–1990 рр. – голова Міжнародної асоціації україністів. Головний редактор журналу "Мовознавство". Був головою редакційних колегій українського правопису: український правопис (1960, 1990, 1993, 2002, 2005, 2007), довідник з української орфографії та пунктуації (1964, 1973, 1984, 1986), складні питання сучасного українського правопису (1980). Був укладачем та відповідальним редактором словників різних типів: член редколегії Словника української мови в 11 томах; орфографічний словник української мови (1975–2006). Був одним з фундаторів Українського фонду культури.